Новости кинотеатра Довженко

УВАГА! 11 жовтня у кіноконцертному залі ім. О. Довженка у великій залі о 15.30  відбудеться зустріч з творчою групою фільму режисера Алі Фахр Мусаві «Осінні спогади», та допрем*єрний показ стрічки.

 З 13 жовтня у малій залі кінотеатру на глядачів чекає прем'єра фільму «Осінні спогади».

"Осенние воспоминания". Как иранская беженка рассорила украинцев

В новой мелодраме, помимо любовного четырехугольника, показано много проблем: от несчастий беженцев до трудностей адаптации ветеранов АТО

Сегодня в прокат выходит первый ирано-чешско-украинский фильм «Осенние воспоминания». Как мог получиться такой интернационал? Из-за украинских женщин. И 38-летний иранский режиссер Али Фахр Мусави женат на украинке из Новоград-Волынского, и чешский продюсер Виктор Вилгелм («Люблю. И точка») женат на украинке, только с Луганщины. 

Четыре года назад они взяли в разработку актуальную для Европы тему беженцев из Сирии, Ирана, Ирака. Как известно, встречают беглецов там по-разному. «Изначально мы хотели эту историю снимать во Франции, — признался Вилгелм. — Но потом решили перенести действие в Украину, где беженцы тоже имеются». Когда авторы перенесли действие в нашу страну, тогда и родилась идея, чтобы один из главных героев был ветераном АТО.

По сюжету жители прикарпатского села (снимали в районе Трускавца) находят в лесу молодую иранскую беженку без сознания (актриса Назанин Ахмадишахпоурабади). Ее забирает домой пожилой скульптор–вдовец Александр, которого играет украинский актер Александр Игнатуша («Сваты»). Девушка приходит в себя, зовут ее Има. Она почти ничего не помнит из того, что с ней произошло, плохо говорит на английском и еле видит из-за пережитого стресса. Девушка не лишена очарования: большие глаза, трогательная улыбка.

«Мы не хотели на эту роль брать красавицу-Барби, здесь нужна была такая девушка, чтобы зритель поверил — она много пережила», — делится режиссер.

Скульптор нанял в подмастерья Анатолия — музыканта, демобилизованного из зоны АТО по ранению. Он потерял на востоке дом, в чем-то его судьба схожа со злоключениями Имы. В роли атошника — Дмитрий Линартович («ТотКтоПрошелСквозьОгонь»). Интересно, что самого Дмитрия в прошлом году мобилизовали в армию, когда он снялся до половины в фильме «Толока». Письма из Госкино в Минобороны не помогли — Дмитрий оказался в учебке в Ровно. Зато у чехов все получилось.

Иранке (Назанин Ахмадишахпоурабади) вышиванка к лицу. Фото: Василий Слюсар, facebook.com/Osinnispogady

«Я уже сидел на чемоданах перед дорогой на восточный фронт, когда меня остановил звонок Вилгелма. Продюсер договорился с Минобороны, чтобы меня отпустили, — говорит Линартович и добавляет, что опыт общения в учебке пригодился ему для этой роли. — Мой знакомый доктор-атошник спросил меня, посмотрев фильм: «У тебя была легкая контузия?» Не было, но в Ровно я видел солдат, которых зацепило. И, как актер, скопировал их психофизику».

Оба мужчины постепенно влюбляются в Иму. Скульптор переживал из-за смерти супруги, но иранская девушка впервые за много лет растопила его чувства. Музыкант разучивал с ней фортепианные композиции и тоже «поплыл». Скульптор ревнует и однажды... выгоняет парня, бросив ему в лицо честно заработанные деньги. Масла в огонь подливает сестра вдовы скульптора Наталья (Татьяна Юрикова), много лет добивающаяся благосклонности Александра.

В прикарпатском лесу обнаружили еле живую иранскую беженку. Фото: Василий Слюсар, facebook.com/Osinnispogady

Оригинал рецензии.

Фотозвіт:

3 жовтня кіноконцертний зал Довженка привітав кіноглядачів похилого віку зі святом, подарував їм концерт, та художній фільм «Рецепт ее молодости».

30 вересня  у кіноконцертнім залі ім.. О. Довженка відбулось кіно свято до Дня усиновлення. Заступник міського голови А. Пустоваров нагородив кращих опікунів року, та вручив паспорти і цінні подарунки молодим хлопцям та дівчатам.

21 вересня в кіноконцертному залі Довженка відбулась творча зустріч, присвячена 25-літтю композиторства А. Сердюка і пісні «Вставай, Україно!»

Україні-25, "Запорізькій сінерамі"-18. Про вітчизняне кіно говорять глядачі і експерти

(Кінооглядини-1 читайте на сайті та у номері "Запорізької правди" за 15 вересня 2016 року)

ЩО ХОЧУТЬ ГЛЯДАЧІ?

Глядачі хочуть цікавих вітчизняних фільмів українською мовою із зрозумілим для України сюжетом або ж дивляться світові блокбастери з субтитрами українською. Діти бажають історій і про "наших" звірят - Мурзиків, Пухнастиків, пізнавальні про світ, про Україну, про IT-технології. Дорослі дивляться різні сюжети, різні жанри, кажуть, що творці мають уважніше ставитися до естетичних і розумових вимог вітчизняного глядача. Чимало серед кіноманів України людей поважного віку, їм потрібні якісні душевні історії про кохання, про духовний зміст життя. Деякі запоріжці вважають, що владі треба бути уважнішою щодо заборони російської продукції, адже українські режисери і актори працювали у російській теле і кіноіндустрії до 2014 року, тому що не було орієнтування на розвиток своєї...  Особливі дискусії точаться навколо заборони в Україні фільму "Тарас Бульба" (реж. Володимир Бортко, виробництво Росія, 2008; задіяні українські майстри Богдан Ступка, Ада Роговцева, Лесь Сердюк, художник Сергій Якутович).

Також просунуті глядачі розуміють, що можуть допомогти створенню кіно навіть із своїх статків (пенсії, зарплатні тощо), і було б добре, якщо б в Україні як і в усьому світі був прийнятий Закон про меценатство (прописані податкові пільги для благодійників), люди хочуть достатньо заробляти, щоб ходити традиційно сім'єю "у кіно" і кажуть про те, що кіно об'єднує українців і людей всього світу, воно є важливим засобом комунікації.

Ось, наприклад, деякі думки запоріжців після перегляду документального фільму про життя трьох поколінь закарпатських вівчарів "Жива ватра" (реж. Остап Костюк):

Учениці загальноосвітньої школи "Основа" м. Запоріжжя (15 років):

Аріна:

- Я - гуцулка за походженням. Моя сім'я переїхала сюди до Запоріжжя. Для мене цеЙ фільм дуже зрозумілий, я розумію без субтитрів увесь цей діалект, на якій мові вони говорять. Фільм красивий і добрий.

Ксюша:

- А я ніколи не була у Карпатах, все, що я побачила, для мене було дивним: природа, краєвиди, побут, діалект.

Павло, мешканець Запорізького краю (до 60 років):

- Дуже приємний фільм, начебто ми погуляли по Карпатах, у горах. Мені багато розповідали про красу Карпат, але я за все життя був лише один раз на скелі Довбуша і все. Дуже хотів би побувати ще раз. Як мені покійний батько казав: покажіть мені вівцю - я руб дам. Я б теж хотів, щоб запоріжці мали змогу поїхати туди до Карпат, і люди звідти до нас також, на Запоріжжя. Це було б дуже добре.

Ніна, мешканка Запоріжжя, родом із Донбасу (до 50 років):

- Я вперше побачила, як працюють люди у Карпатах, щоб прогодувати свої сім'ї, це важка праця. Мені було цікаво подивитися про життя західних українців. І також у мене в роду є гуцули, тільки вони давно переїхали на схід України. Я фактично є напівгуцулка.

Мешканка Запоріжжя, етнічна росіянка родом з Поволжжя (до 50 років):

- Мені дуже давно хотілося подивитися побут Карпат. Мені сподобалось, що дітей привчають до такої праці, яка виховує людину, силу волі, витримку. Оці умови, в яких вони працюють, і їм треба кілька місяців бути у горах. І головне, що кажуть ці люди - це свобода. Це багато означає, але не кожний таку працю витримає, думаю так. Я буду тепер своїм дітям і онукам розповідати, щоб більше поважали гуцулів-жителів Карпат.

Марія, мешкає у Запоріжжі півстоліття, родом із Донеччини (до 75 років):

- Мені стало дуже жалко наш український народ. Тому що я все це пережила, тільки у Донецьку після Великої Вітчизняної війни. Те, що показали нам - це виживання людей. На Донеччині люди все життя працювали на шахтах або як я - у полі. Я з третього класу працювала у полі з 5-ої ранку і до пізнього вечора.

МИТЦІ-ЕКСПЕРТИ ПРО РОЗВИТОК КІНОІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ

ІЛЛЯ ГЛАДШТЕЙН, програмний директор фестивалю "86", директор прокатної компанії "86 прокат", творець альманаху документальних фільмів "Український експеримент":

- В Україні досі не було знято ні одного фільму, який би окупив би себе, навіть такий фільм як "Поводир" зібрав у прокаті менше грошей, чим було витрачено на виробництво, це тому, що ринок у нас "не заточений" під українське кіно. Зараз це тільки розвивається, і глядач став ходити на українське кіно. Також немає продюсерів, немає індустрії. Коли держава вкладає у виробництво кіно, то це знімає відповідальність у продюсера, Є митці, які все ж таки наближуються до самоокупності фільму. Найбільш здоровий варіант - це все-таки ринковий, на мою думку. Митець має заробляти.

ЛІНА КЛЕБАНОВА, журналіст, сотворець фільму "Зима у вогні":

- Не треба тут, звичайно, видумувати колесо. Треба добре вивчити і застосувати до України досвід західних (Велика Британія, Німеччина, Франція) і пострадянських країн (Грузія, Естонія, Польща). Сьогодні є нагода і можливість створити таку царину, коли вигідно і цікаво було б приїздити до України. Якщо говорити про законодавчі ініціативи, про податкові пільги для меценатів, то на заході від 3 до 20 відсотків йде повернення внесків кінематографістів, які знімають на території країн. Власне, за цей рахунок піднялася Чехія. Зараз ті ж самі речі введені в Грузії, і кінематографісти з усього світу їдуть знімати туди. Діють так звані кінокомісії при великих містах- це якщо ми говоримо про децентралізацію. У них різні повноваження й можливості. Вони акумулюють кошти на створення кіно, наприклад- у Запоріжжі кіно про Запоріжжя. Десь вони адмініструють процес і дають преференції кінематографістам, які знімають на цій території, десь вони створюють свої інвестиційні компанії для виробництва кіно. Цей світовий досвід треба просто адаптувати до України.

Також щодо дії пропаганди російської на сході України, то якщо не змінювати ментальний фон, якщо не змінювати ставлення людей до подій, то люди самі прийдуть до цього, але якою ціною, коли це буде... Лише 10 відсотків - люди прогресивних поглядів, інші - відомі і цих людей треба вести. Це розуміють скрізь у світі, що треба вкладати у свої кіно- починаючи з Америки і Голівуду і завершуючи Росією.. В Україні зрозуміло, що є першочергові якісь потреби і мало коштів залучається, але можна було б, наприклад, створити преференції для тих кінематографістів, які працюють на сході України, запустити тут радіо по всій території. Держава може допомогти тут з ліцензіями, треба цим системно і серйозно займатися.

А Запоріжжя з його Хортицею та ДніпроГЕСом - прекрасна натурна локація для історичних фільмів і фільмів про радянське минуле, але й може бути у нагоді для інших фільмів, але тут треба спеціально вибудовувати такі ідеї і речі.

ЕДУАРД КУРГАНСЬКИЙ, співавтор фільму "Зима у вогні":

- На Заході є така практика, що частину податків ти можеш перерахувати кудись на свій погляд. І мені здається, що якщо б таку практику було введено в Україні, то благодійники отримали б право фінансувати громадські організації. Проблема України в тому, що громадські організації сидять на західних грантах і орієнтовані на грантоїдство замість того, щоб орієнтуватися на проблеми українців. Люди в Україні гостро знають свої проблеми і розуміють, куди їм треба вкласти свої гроші. Нам усім треба створити самофінансоване громадське суспільство - ось наше завдання. Це було б альтернативою не ефективній витраті державних коштів.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Для кращого розвитку культури в Україні потрібно прийняти Закон про меценатство - впевнені митці, представники влади і журналісти Запоріжжя, які підняли це питання на прес-конференції, присвяченій відкриттю 77-го концертного і 60-го симфонічного сезонів у Запорізькій обласній філармонії - у прес-центрі "Журналіст" 19 вересня 2016 року.

ВЛАДИСЛАВ МОРОКО, директор Департаменту культури, туризму, національностей і релігій Запорізької ОДА:

- На жаль, у нас в Україні не розроблене законодавство щодо меценатства. Більшість допомагаючих навіть воліє не говорити, що вони допомогли. Було б добре, якщо б ці люди - меценати звільнялися б від певних податків, щоб ця система була розроблена і працювала. Тоді б було багато меценатів, і не тільки тому, що мистецтво є цікавим... Те, що зараз є стосовно допомоги - має бути змінено. Ми маємо з вами - журналістами, артистами усе це робити. Люди є, які готові підтримувати, які готові надавати гроші. Ми хотіли би, щоб люди, які надають підтримку - робили це у рамках Закону про меценатство, щоб це було для них як соціальне меценатство.

Владислав Мороко висловив надію, що громадські дії запоріжців стосовно просування Закону про меценатство будуть оформлені і почуті Міністіром культури України. Можливо навіть, його найближчим часом запросять до Запоріжжя.

Повну версію статей Кінооглядини-1 і 2, а також усі матеріали "Запорізької сінерами"-2016 дивіться у Кінощоденнику на сайті кінотеатру імені Олександра Довженка м. Запоріжжя за посиланням http://www.dovzhenko.zp.ua/news/ (оновлюється).

Підготувала Олена Гулая

Фото - Олександр Прилепа

Самой звездной гостьей 18-го фестиваля отечественного кино "Запорожская синерама", который проходил в киноконцертном зале имени Довженко, стала наша землячка, известная актриса Наталья Сумская. В свою очередь, она призналась, что рада побывать в родном городе, где окончила 44-ю школу и провела несколько счастливых лет юности. Наталья Вячеславовна с удовольствием поделилась воспоминаниями с читателями "Индустриалки" и рассказала, чем живет сейчас.

"Сумские" места в Запорожье
- Газету “Индустриальное Запорожье” пам'ятаю, - рассказывает Наталья Вячеславовна. - Там надрукували моє фото в 17 років: стою біля вагона, збираюся їхати в Київ вступати до інституту. Батьки, які стояли поряд і наставляли мене, навіть толком не знали, до якого. Я була налаштована і на спортивний, і на лінгвістичний інститут. Переважили гени — пішла в театральний.
Починала з нуля. Все почалося з того, що не було місця в гуртожитку, на перших канікулах мене обікрали, зірвали замки в чемодані – все, як годиться (улыбается).

Коли була вільна хоч день-два, приїжджала в Запоріжжя, квиток на літак коштував дешево - 10-15 карбованців. Я могла собі дозволити десь підзаробити і прилетіти до батьків. Була тяга, дуже теплі сімейні стосунки.

Запоріжжя — моє рідне місто. Спочатку ми жили на вулиці Гоголя, потім переїхали на Шкільну, 27, кв. 113, жили на другому поверсі.
З третього по п'ятий клас я вчилася в школі, здається № 3, на вулиці Грязнова. А потім відкрилася нова школа — 44-та на Гоголя, за обласною бібліотекою, яку я й закінчила. А Оля ходила у школу № 1.

44-та була передова школа! Думаю, там вже немає тих педагогів, у яких вчилась, але пам'ять у мене жива. І як тільки згадую Запоріжжя, то зразу зринає на думці школа. Там так було все активно, по-справжньому. Хотілося вчитися! Навіть математика, яка мені не притаманна, давалася легко, завдяки вчителю Лідії Миколаївні Булатовій.

І коли через багато років я приїжджала на гастролі, це було після 90-х, клас зустрічався і прийшла єдина вчителька — Лідія Булатова. Їй це було не так легко зробити, бо вона була з протезом, але Лідія Миколаївна все одно приїжджала. Зараз у мене тут залишились однокласники, час від часу спілкуємося.

А вчитель Борис Юхимович Народицький настільки нам прищепив любов до фізкультури, що мені подобався навіть запах кед і м'ячів. Я займалася гандболом, легкою атлетикою, стрибками у висоту, плаванням, спортивною гімнастикою. Потім додатково почала ходити на легку атлетику на стадіон. Ходила в спортивну школу між Грязнова і Малим ринком. І я з цікавістю слідкувала за всіма видами спорту, просто жила з Олімпіадою Ріо-2016, тому що воно було закладено в юності.

Звичайно, багато спогадів пов'язано і з театром. Батьки працювали в театрі імені Щорса, тепер — Магара. Я забігала туди до мами з татом ніби на роботу, але для мене це був своєрідний майстер-клас.

Тато ще й концертував, є його пісні, які збереглися на Національному радіо. Ніде не навчаючись, він мав просто оперний, опереточний голос. Міг співати все, ще й грав на інструменті — просто самородок від природи! Тато поїхав вступати до консерваторії, але не знав сольфеджіо і йому порадили йти до театрального. А ще він фотографував, малював.

Мої улюблені місця у Запоріжжі - біля 44-ї школи і на Хортиці. На острові це місця, які тато облюбував, коли ходив на рибалку, де ми відпочивали сім’єю. А рибалив він часто і балував нас дніпровськими судаками.
 

О личном
- В этом году вы с Ольгой Сумской отметили юбилеи. Как себя ощущаете?
- Звичайно, юними. Актор за природою не повинен втратити молоду душу. А ще нам, Сумським, притаманна контактність, ми люди відкриті. Я, особисто, люблю спілкуватися з простими людьми. Недаремно, мені пощастило вести телевізійне реаліті-шоу "Ключовий момент", де були справжні люди з унікальними історіями.

- Ваша хорошая форма – это генетика или что-то делаете?
- Генетика, але її не можна зраджувати. Звичайно, потрібно дбати про себе, сьогодні є багато методів. Головне – не лінуватися.

- Ваш секрет семейного счастья?
- Секрет в повазі і любові.

- Что для вас отдых?
- Переміна роботи. Якщо працюю в театрі, то зйомки в кіно – це відпочинок. Звісно, люблю читати книжки.

- Из какой местности у вас такая необычная вышиванка? 
- Люди не повірять! Їздила на гастролі в Івано-Франківськ і подумала, що там точно знайду гарну вишиванку. Обійшла півміста. А біля готелю був магазин “Бомбей”, тобто індійці такі практичні, беруть зразки наших сорочок. У мене розбіглися очі! Всі актори купили там собі сорочки. Я придбала вишиванку в борщівському стилі. Іще і іще хотіла б купувати вишиванки. Зараз, як ніколи, це стає близьким і рідним, хочеться, щоб зігрівало душу.
 

- Вы наверняка поддерживаете воинов АТО. Каким образом?
- Граємо спектаклі і перераховуємо для них кошти. Їздимо з концертами, зустрічаємось в шпиталях. Хотілося б їздити більше, і з виставами, але це потребує коштів. А їздити треба частіше, не можна надовго полишати наших солдат, наших поранених, їм тоді легше, вони швидше одужують.

О фильмах
- Какую роль считаете для себя судьбоносной?
- В театрі — а буде 40-й сезон моєї праці в Національному театрі імені Франка - роль Жанни Д`Арк в рок-опері "Біла ворона". В 1991-му роль повністю змінила моє життя. Це був переломний етап в історії нашої держави.

В кіно — кілька назв: ролі у фільмах “Наталка Полтавка”, “Кармелюк”. Я прихильниця історичного і національного кіно. Мені здаєтся, знімається замало таких стрічок. Хотілося б зіграти роль Галшки Гулевичівни, яка, як меценатка, фактично доєдналася до створення Київсько-Могилянської академії.

- Как вам, тогда начинающей актрисе, удалось получить прославившую вас роль Наталки Полтавки?
- Кожна актриса-випускниця театрального мріє, пробується на ролі в фільми. Було на цю роль декілька популярних актрис, але вони багато знімалися. І я, така початківка. Мабуть, провидіння.

Хоча, там була така цікава історія. Через 25 років я дізналася, що завдячую цією роллю саме другій режисерці-постановнику фільму. Я прочитала з її інтерв'ю, що вона поставила умову: “Якщо не буде зніматися ця молода актриса, я не буду другим режисером”.
Звісно, в ролі Наталки Полтавки використовувалась моя природність, українське єство. Я співала тоді, може, не так потужно. В ті часи було популярним академічне виконання. Записали спів Анатолія Солов`яненко і Марії Стеф'юк, і під спів наших класиків ми з актором Анатолієм Матешко імітували.
 

- В одном из интервью вы говорили, что не будете сниматься в сериалах, а снялись в  "Селе на миллион" - адаптации хорватского сериала "Как бы там ни было". Почему?
- Не хотілося зніматися в бойовиках, та там і немає путніх жіночих ролей. А "Село на мільйон” — комедійний серіал українською мовою.

Фільм знімався на Київщині, а малось на увазі, що то Волинь. Там такі перипетії між молоддю! Міські нащадки діда отримають мільйон євро, якщо на рік залишаться в селі. Якщо поїдуть — гроші підуть на село. Граємо з Анатолієм Хостикоєвим (своим настоящим супругом. – С. О.) батьків головного героя. В фільмі 12 серій.

"Село на мільйон" вийде в цьому році. Ше вийде 4-серійний фільм “Катерина”, з натяком на поему Шевченка, але на сучасний манер. Ми теж граємо батьків.

22 грудня має бути прем’єра прокатного фільму "Сторожова застава". Це історична картина про Іллю Муромця, Альошу Поповича і Добриню Нікітича, позитивна, доречна, вчасна. Це зайвий раз доводить, що це наші герої! А моя героїня – сестра Іллі Муромця, така Меланка серед них. Має ж там бути хоч яка-небудь жінка!

Крім того, почнуться зйомки 12-серійного комедійного фільму "Вверх тормашками" в Одесі і Києві.

Спасибо директору ККЗ имени Довженко Людмиле Зеленюк за организацию эксклюзивного интервью.

"Индустриалка" также писала "В Запорожье актриса Наталья Сумская станцевала с обладателем Гран-при кинофестиваля".

Фото Александра Прилпы и автора

Оригинал статьи

На прес-конференції з нагоди відкриття вісімнадцятої запорізької «Сінерами» Наталя Сумська поділилась спогадами про свою юність у нашому місті, а Сергій Тримбач порадив, яке кіно дивитись у наш час.

Оригінал статті

Україні - 25, "Запорізькій сінерамі" - 18. Поговоримо про вітчизняне "Молоде кіно"?

10 вересня - День українського кіно і 122 роки від Дня народження О.П. Довженка. У 2016 році відзначаємо ювілеї пам'яті видатних українських майстрів - Юрія Іллєнка, Богдана Ступки, Івана Миколайчука.

"Запорізьку сінераму" завершено, але що далі? Де побачить глядач ці фільми, окрім фестивалю?

І що хочуть взагалі молоді творці? Що хочуть поважні метри вітчизняного театру і кіно? Що хоче державний менеджмент? Що хоче місцеве самоврядування? Що хочуть меценати і бізнесмени? Які є побажання від молодих творців до організаторів "Запорізької сінерами"?

Спеціально для газети "Запорізька правда" Кінощоденник "Запорізької сінерами" зібрав до купи думки творців-учасників, організаторів та меценатів для кращого розвитку регіонального кінофестивалю та можливого залучення інвестицій до Запорізького краю, для кращої підтримки вітчизняного кіно і культури в цілому.

Публікуємо частину огляду, повністю цю статтю читайте у номері газети "Запорізька правда" з 15 вересня 2016 року.

***

"І не вливають вина молодого у старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде" (Євангеліє від Матвія 9:17). Сміливо припустимо, що "Молоде кіно" так само потребує нових умов для свого розвитку. Після подій на Майдані в Україні народилося нове суспільство - вільне, що прагне змін в Україні щодо прав і свобод простої людини, розвитку держави. Творці і громадяни свої думки і ідеї, свою свідомість вкладають у твори: IT і научні вироби, книги, фото, дизайн, картини, альманахи, музику, кіно та багато іншого.

Цьогорічний фестиваль вітчизняного кіно "Запорізька сінерама-2016", започаткований 18 років тому за ініціативи Людмили Зеленюк, директора кінофестивалю, директора КЗ "ККЗ ім. О.П. Довженка", Заслуженого працівника культури України, за її материнського піклування вижив у часи становлення Незалежності і став майданчиком української культури і кіно у Запоріжжі, а також - традиційним місцем для безкоштовних кінопрем'єр молодих українських митців. Радіємо з того, що останні два роки цей кінофестиваль має більшу підтримку місцевого самоврядування і меценатів. У рамках "Запорізької сінерами" пройшов VII Всеукраїнський фестиваль "Молоде кіно". У 2016 році вперше Гран прі кращий фільм кінофестивалю "Брат за брата" (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ) отримав грошову нагороду 10 000 грн і вперше регіональний кінофест став надто цікавим для кола поважних кінематографістів, меценатів і продюсерів.

Почесною гостею і головою журі конкурса "Молодого кіно" стала Народна артистка України Наталія Сумська, також на "Запорізькій сінерамі"-2016 побували кінокритик Сергій Тримбач, голова Національної спілки кінематографістів України, режисери Ілля Гладштейн ("Український експеримент"), Остап Костюк ("Жива ватра"), співавтори Ліна Клебанова і Едуард Курганський ("Зима у вогні"), молоді режисери із різних областей України.

ЩО ХОЧУТЬ МОЛОДІ ТВОРЦІ?

Творити і творити, тому що це - іхній спосіб життя і самовираження. Хочуть Божої допомоги у своїй справі і також дістати грошей на виробництво свого фільму. Молоді прагнуть нової вільної України і намагаються "своїм кіном" допомогти це зробити. Багато хто хоче реалізовуватися в Україні і отримати досвід за кордоном, інші - виїхати з країни. Також є ідеї і сюжети, які можуть змінити щось у суспільстві на краще, такі фільми треба поширювати за допомоги держави і меценатів. І щоб глядачі побачили авторське кіно не лише на YouTube-каналах творців, а й у кінотеатрі на великому екрані, на кінофестивалях різного рівня, просто неба, на телебаченні, щоб преса написала про це бодай два рядки, щоб фестивальні фільми або уривки з них крутили по телебаченню як соціальну рекламу - молоді таланти зазвичай дадуть свої твори безкоштовно. Творці хочуть змін у законодавстві щодо реальної підтримки кінематографії і культури в Україні і хочуть, щоб "Запорізька сінерама" тільки розвивалася і показувала "Молоде кіно" не вночі, а вдень, ввечері - тоді, коли глядач реально зможе прийти. Можливо, коли буде культура у Запоріжжі ходити в кіно вночі-то можна так зробити.

РУСЛАН ГАНУЩАК, режисер документального фільму "Брат за брата" (м. Івано-Франківськ) - володар Гран прі "Запорізької сінерами"-2016, "Краще музичне оформлення" (композитор Юрій Меветера), Приз глядацьких симпатій

- Вважаю, те, що зараз відбувається в Україні - це зародження нової генерації, нового суспільства, нової нації, можна і так сказати - вільної. І має бути нова духовна їжа. Кіно-це один із основних інструментів або джерел інформаційних. Згадаймо, що на радянському кіно виховувалися наші батьки і бабусі, їм вбивали цвяхами великими "совдепівські стереотипи", які дотепер не можна вибити ніяким чином... А зараз треба закладати дітям і молоді нові принципи, нові цінності - духовні, національні патріотичні, і це роблять отакі фестивалі. Треба допомагати популяризувати такі кінофестивалі і фільми молодих творців. Усім організаторам і учасникам - велике спасибі, усім сміливим і відчайдушним людям, які не шкодують себе і працюють тут на кінофестивалі.

Також таких кінофестивалів є дуже мало в Україні. Ось у Івано-Франківську - обласному центрі, звідти я є - немає. Цього року зробили фестиваль пам'яті Івана Миколайчука у Вижниці Чернівецької області, цей фестиваль не такого високого рівня, як запорізький, але він був наполовину концертний, наполовину кіношний. Але людей було дуже багато, багато вражень, багато учасників, багато інформації.

Кінофестиваль "Запорізька сінерама" - це є дуже потрібна справа, адже в Україні починається розвиток вітчизняного кіно. Може, не все так гладко відразу, може, все воно якось скомкано і трошки важко, але видно такі просвіти, коли виявляються таланти. І цим талантам молодим треба давати дорогу.

Але хотів зазначити також, що те, що показали фільми "Молодого кіно" вночі, і тому було зовсім мало глядачів - це є великий промах. Будемо сподіватися, що всі ці фільми будуть розповсюджуватися чи показуватися для простих людей. Тому що я бачив по реакції залу, коли показували мій фільм "Брат за брата", що люди хотіли дивитися.

СВІТЛАНА КОЧКАРЬОВА, режисер ЗОДТРК, голова Запорізького осередку НСКУ, магістр журналістики, викладач журналістики в ЗНТУ, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів телепрограм, режисер фільмів "Не шукайте Спас на чужині" і "Жити наново" - "Кращий патріотичний фільм":

- Дуже добре, що з'явилося "Молоде кіно". Дуже багато діячів мистецтва кажуть, що "давайте дорогу молодим!" Але все це на рівні розмов. А ось наше дійство "Запорізька синерама" доводить на практиці , що насправді реально сьогодні можна дати дорогу молодим. Наша документальна робота "Жити наново" перемогла у номінації "Кращий патріотичний фільм" – це дуже ексклюзивний матеріал, тому що на сьогоднішній день воїни, які приходять після АТО, потребують реабілітації. І в нашій програмі ми розкриваємо можливості засобів реабілітації воїнів АТО через призму козацької медицини. Справа в тому, що А. Л. Притула займається відродженням козацької медицини на підставі звичайно ж, традицій козацької медицини, і на сьогоднішній день є дуже позитивні приклади, коли учасники АТО проходять реабілітаційний курс. Про один з таких випадків ми говоримо у нашій програмі, про хлопця, який повернувся після військових дій з АТО і мав втратити практично слух, лікарі йому прогнозували глухоту. Це документальне кіно, звичайно. І в результаті, завдяки козацькій медицині, завдяки тому, що хлопець активно займається "Запорізьким Спасом", сьогодні він чує чудово, і у нас є такий кадр вже, що герой тримає в руках українську бандуру. Ми знімали у Запорізькому військовому шпиталі, що був відновлений усіма українцями у 2014-2015 роках, у пансіонаті на Великому Лузі. Всі герої, яких Ви побачите – це учасники військових дій і люди, які їм допомагають.

Цікаво, що я – учасник багатьох фестивалів, а в цьому випадку я – співавтор фільмів. Мій співавтор - інформаційний журналіст, рок - музикант, поет, письменник, лідер групи "Декаданс" Валентин Терлецький. Він вперше доторкнувся до кінодокументалістики, він відкрив для себе нові горизонти.

ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ, музикант, письменник, лідер гурту "Декаданс", м. Запоріжжя, телеведучий, журналіст, співавтор фільмів "Не шукайте Спас на чужині" і "Жити наново" - "Кращий патріотичний фільм":

- Ми зробили свій маленький внесок у розвиток вітчизняного кіно своїм телепродуктом. У фільмах "Не шукайте Спас на чужині" та "Жити наново" ми підняли цікаві і актуальні теми відродження козацтва, які, окрім нас, не знаю, хто б ще показав. Це виховна діяльність, а у фільмі "Жити наново" головна тема - це козацька медицина, ми відроджуємо оці всі забуті традиції. Ми зробили переклад наших фільмів англійською мовою. Ми, певно, будемо ще подавати ці фільми на міжнародні кінофестивалі, нехай люди у всьому світі дізнаються про нашу славу козацьку!

МАКСИМ КОНОВАЛОВ, ДАНИЛО УЧКІН, режисери фільму "Козацькі канікули", м. Запоріжжя - "Кращий фільм, знятий дітьми"

- Ми радіємо, що перемогли, але ми вже отримували призи раніше. Дял нас головне - бажання творити. Ми збиралися вечорами і придумували сценарій, увесь фільм зробили самі, хоча нам і пропонували монтаж. Нам потрібно побільше досвіду, бажання, навчання, щоб творити кращі фільми.

КАРИНА ОРИНЯНСЬКА, ВОЛОДИМИР ВЛАСЕНКО, сценаристи фільму "Той, хто навчив нас літати", м. Запоріжжя - "Кращий сценарій", "Краща чоловіча роль" (Заслужений артист України Віктор Гончаров), також Володимир Власенко отримав нагороду за "Кращі візуальні ефекти" у фільмі "Робот R32":

- У нас творча студія. Ми вчилися просто, дивлячись фільми і напрацьовували досвід як писати сценарії. Ми займаємося кіно три роки. Ми продивилися усю програму "Запорізької сінерами" і хотів би сказати молодим те, що вони ще не Тарковські і не Феліні, тому що вони ставлять інколи перед собою такі задачі непідйомні. Я раніше також думав, що ось круто показати якусь абстрактну ідею простим візуальним засобом, але, на жаль, виходить так, що ідея була можливо і хороша, але вона незрозуміло представлена у фільмі. Глядачеві просто може стати скучно. тому я рекомендую спочатку набити руку і творити щось просте і зрозуміле. Ідею треба пропрацювати, треба навчитися писати сценарій і візуально відтворювати його зрозуміло для людей. Якщо після перегляду фільма залишається питання "А що це було?", то я вважаю, що це є погано. Взагалі, що є кіно? Це не тільки розважальна індустрія, а й за його допомоги можна донести якусь ідею. Кіно має захопити глядача і також дати йому мораль, на мою думку. Також де б я не був, я з гордістю кажу, що я - із України. Раніше думали, що Україна- це та сама Росія. А зараз всі у світі знають, що це окрема країна і лише питають тепер: А що, у вас щось знімають? Ось нам би хотілося, щоб таких питань не задавали. Ми надсилаємо наші роботи на європейські фестивалі, і ми отримуємо призи і там. Також, звичайно, треба ширше робити рекламну кампанію "Запорізької сінерами".

ЗАУР ДЖАФАРОВ, режисер фільму "Слони", м. Київ - "Краща режисерська робота":

- Цей фільм не про слонів, а про сім'ю. Це є метафора. Треба дивитися, хотілося б, щоб усі фільми "Сінерами" показали широкому колу глядача. Взагалі, рівень кінофеста піднявся, рівень якості фільмів піднявся разів в 50, починаючи з 2012 року, я теж був тоді. Я планую попрацювати за кордоном, але де буду жити - ще не знаю.

АНАСТАСІЯ СТЕЦЮК, режисерка фільму "Школа научна", учениця 89-ої школи м. Запоріжжя:

- Рівень "Запорізької сінерами" - достатньо високий як для обласного центру. Ми побачили з сайта кінотеатру імені О. Довженка інформацію про цей кінофестиваль. Ми хотіли стати учасниками, щоб показати свій фільм. І ми отримали хороший досвід. Це - трамплін, майданчик для творчих людей, для початківців - це прекрасно. Ніколи не здавайтесь, молоді творці! Не відмовляйтеся від своїх ідей, і все починається з самого малого. Треба підтримка нам на початку, потім може з цього вийти щось. Ми хотіли донести своїм фільмом любов до професії вчителя, любов до своєї школи і до своєї Батьківщини.

ВАРВАРА ТА ЄЛИЗАВЕТА ОВЧАРЕНКО, режисерки сімейної студії, школярки ліцею "Перспектива" м. Запоріжжя не отримали нагороди на "Запорізькій сінерамі"-2016, але не журяться:

- Ми представили чотири фільми, але на разі жоден не переміг. Ми зняли соціальний ролик про боротьбу з наркотиками "Радість життя без кайфа". Ми знайшли у Запоріжжі поблизу "Епіцентру" таке місце, де наркомани повтикали шприці у дерева... Нас це вразило. Ми проти того, щоб псувалися людські життя і природа. І на цьому місці реально вже погано все росте... А "Король і пєшка"-це пародія на знамениту програму "Орьол і рєшка". "Пять вопросов" - це авторське шоу, я задала питання дорослим, цікаво подивитися їхні відповіді.

Було б класно, якщо б у Запоріжжі по телебаченню або просто неба на екрані показали наш соціальний ролик про боротьбу з наркотиками, можливо б тоді багато людей побачили і їхнє життя змінилося на краще. У наших планах є ще ідеї, але це секрет. Головне, що тато (клірик Запорізької єпархії УПЦ протоієрей Олександр Овчаренко-ред.) нас підтримує і навіть дає ідеї.

МИХАЙЛО ОЗЕРОВ, творець фільму "Лебеді материнства", м. Харків:

- З 2014 року у нас в Харкові відмінили проведення кінофеста "Харківський бузок", тому що це прикордонна зона. І ось ми тут, на "Запорізькій сінерамі" показали свій фільм, але тут він не взяв нагороду. Щодо підтримки талантовитої молоді, треба нашій владі добре подумати над цим, щоб вона хотіла реалізуватися в Україні. У нас в Україні виділяються кошти то на освіту, то на кіно, то на культуру, на кіношколи, і тут є крадійство, корупція. Грантів багато, виписаних на папері... Тому тут треба державі змінити свої підходи, треба підтримати молодих, перспективних, думаючих людей в Україні. Батьківщина і державність - різні речі, і люди хочуть реальних змін. Ось ми у Харкові хочемо і робимо самі свої фільми, і не чекаємо грантів, не маємо ніякої підтримки від держави, нічого, тому що ми і не просимо. А молодим творцям бажаю творити і творити.

Цікавим є практичний досвід кіновиробництва митців Остапа Костюка ("Жива ватра"), думки співавторів Ліни Клебанової та Едуарда Курганського ("Зима у вогні"), Іллі Гладштейна ("Український експеримент", голови НСКУ кінокритика Сергія Тримбача та інших гостей кінофестивалю - читайте у наступному номері "Запорізької правди".

ЩО ХОЧУТЬ МЕТРИ ВІТЧИЗНЯНОГО СВІТУ ТЕАТРУ І КІНО?

Поважні творці хочуть, щоб вітчизняне кіно розвивалося, щоб молоді творці зверталися до них про допомогу, практику, готові зніматися, бути корисними і таким чином усі разом піднімати вітчизняну кіногалузь. Від молодих хочуть все ж таки більшої глибини розуміння справи, прагнення отримати більший досвід. Є надія на більше громадянське згуртування навколо підтримки кіно. Також кінематографісти хочуть розуміння на найвищому рівні влади - Президента, Уряду, що кіно і телебачення є великим інструментом для популяризації ідей: духовних, соціальних, зміцнюючих дух народу і саму державу. Для цього мають бути розглянуті і прийняті реальні зміни до законодавства щодо більшої підтримки вітчизняного кіно і культури (Закон про меценатство, зміни до Закону про кінематографію, на рівні місцевому - пільгові програми та ін.). Це має стати одним із пріоритетів в Україні: освіта, культура (у тому числі кінематографія).

НАТАЛІЯ СУМСЬКА, Народна артистка України, голова журі VII Всеукраїнського фестивалю "Молоде кіно" у рамках XVIII фестивалю вітчизняного кіно "Запорізька сінерама":

- Я відразу погодилась на запрошення організаторів. По-перше, Запоріжжя - рідне місто, місто юності, і ще раз зустрітися з цим відчуттям дуже хотілося, як і безпосередньо попрацювати за фахом. Якщо кличуть сюди, я побіжу навіть за потягом, аби в Запоріжжя! Цей фестиваль, як і будь-який, цінний виявленням талантів. Адже народжуються діти, всім треба десь себе виявити, показати, як киномитця, зокрема тут. І це є заслуга організаторів.

“Молоде кіно” не може не сподобатись — це відкритість, емоції. Я побачила тут такі досконалі стрічки, саме документальні, які вразили мене щирістю і професіоналізмом. Фільм-переможець “Брат за брата” (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ) зачепив неповторністю сюжету. Гарна картина “Жити наново” (автор Валентин Терлецький і режисер Світлана Кочкарьова м. Запоріжжя - переможець у номінації “Кращий патріотичний фільм") - про воїнів, які вчаться виживати, про козацьку медицину; картина “Зенитчиця” (м. Херсон, переможець у номінації “Краща героїня”), в якій ділиться спогадами 90-річна зенитчиця, яка виборювала незалежність нашої країни ще тоді. Є і дитячі, і наукові, соціальні стрічки. Фестиваль - багатогранний.

Взагалі, всі три дні фестивалю ”Запорізька синерама” були дуже насиченими — тільки встигай! Молоді творці, запрошуйте нас до зйомок ваших фільмів! Адже ми маємо багато акторського досвіду.

ЩО ХОЧЕ ДЕРЖАВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ?

Сподіваємося, що деякі, хто і досі краде на кіновиробництві - хочуть перестати красти. Чесні ж держслужбовці прагнуть надати максимальну допомогу талантам, бути помічниками творцям і справжніми державниками, які таким чином позитивно просувають у світі державу Україну і від того відчувають свою місію такою, що виконується. Деякі приєднуються до думок творців і меценатів щодо найскоріших змін у законодавстві на підтримку кінематографії та культури в цілому. Також є побажання творцям від державників: краще працювати над ідеєю і сюжетом, отримувати кращий фаховий досвід, робити більше позитивних за змістом фільмів, більше бути доступними до обговорення своїх проблем та ідей.

Приклад державного подвижництва і відданості справі підтримки українського кіно у Запоріжжі - ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА ЗЕЛЕНЮК, директор кінофестивалю "Запорізька сінерама", директор КЗ "ККЗ імені О. П. Довженка", Заслужений працівник культури України:

- Щиро вітаю з Днем українського кіно. На плечах сьогоднішнього покоління українців лежить відповідальна місія - готовність докладати зусилля задля розвитку української держави, дбати про мир, злагоду країни. Адже від нашої високої громадської гідності, сили і згуртованості українського народу залежить самодостатність і стабільність України. Нехай у ваших серцях панує гордість за нашу державу, прагнення до єдності і взаєморозуміння. А ваші кінороботи примножують її славу. Наш кінотеатр - це майданчик дя обміну досвідом серед молодих кінематографістів. Від усієї душі зичу вам миру, добра, міцного здоров'я, доброї і щедрої долі, перемог на фестивалях, натхнення та широкого визнання. Зі свого боку, я особисто дуже вдячна пані Ірині Володимирівні Черниш - заступнику Департамента культури і туризму міської ради, начальнику Управління культури за багаторічну підтримку кінофестивалю - як моральну, так і матеріальну. Сподіваюся також, що з приходом Ігоря Івановича Гармаша на пост директора Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради - реально зміниться відношення місцевого самоврядування до кінофестивалю, тому що ця людина любить, знає і розуміє громадське значення кіно.

ЩО ХОЧЕ МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ?

(читайте далі в газеті "Запорізька правда" за 15 вересня 2016 року, чекайте Кінооглядини-2)

Підготувала Олена Гулая

Фото - Олександр Прилепа

Посилання за сайт кінотеатру імені О. П. Довженка - обов'язкове!

9 вересня для учасників XVIII кінофестивалю вітчизняного кіно "Запорізька сінерама", у рамках якого пройшов VII Всеукраїнський кінофестиваль-конкурс “Молоде кіно”, було організовано екскурсію на легендарний острів Хортиця - найбільший острів на Дніпрі, унікальний природний комплекс, історичний і духовний центр Запорізького краю і всієї України – Національний заповідник. 

Кіномитців із різних куточків України вітали запорізькі козаки, які показали майстерність і побут побратимів із минулого славетного козацтва. Також цьгорічна "Сінерама" презентувала фільми про Всеукраїнський рух "Запорізький Спас" і козацьку медицину, яка виліковує навіть важко поранених воїнів АТО.

СВІТЛАНА КОЧКАРЬОВА, режисер ЗОДТРК, голова Запорізького осередку НСКУ, магістр журналістики, викладач журналістики в ЗНТУ, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів телепрограм:

– Ми – Філія НТКУ «Запорізька регіональна дирекція» подали на конкурс "Запорізька сінерама"-2016 дві телевізійні програми, автори яких – Валентин Терлецький і Світлана Кочкарьова. Один фільм "Не Шукайте Спас на чужіні" (назву придумав О. Л. Притула) – це історія Запорізького Спаса, це великий рух, яким керує Олександр Леонтійович Притула, один з керівників сучасного Українського козацтва, і якому в цьому році виповнилося 20 років. Нам здалося цікавим зробити такий невеликий екскурс, огляд всіх напрямків цього руху у нас тут, в Запоріжжі. Ви побачите унікальні кадри першого фестивалю "Запорізький Спас" 1996 року.

 

А друга робота "Жити наново" ("Кращий патріотичний фільм" "Запорізької сінерами"-2016) – це дуже ексклюзивний матеріал, тому що на сьогоднішній день воїни, які приходять після АТО, потребують реабілітації. І в нашій програмі ми розкриваємо можливості засобів реабілітації воїнів АТО через призму козацької медицини. Справа в тому, що А. Л. Притула займається відродженням козацької медицини на підставі звичайно ж, традицій козацької медицини, і на сьогоднішній день є дуже позитивні приклади, коли учасники АТО проходять реабілітаційний курс.

 

Про один з таких випадків ми говоримо у нашій програмі, про хлопця, який повернувся після військових дій з АТО і мав втратити практично слух, лікарі йому прогнозували глухоту. Це документальне кіно, звичайно. І в результаті, завдяки козацькій медицині, завдяки тому, що хлопець активно займається "Запорізьким Спасом", сьогодні він чує чудово, і у нас є такий кадр вже, що герой тримає в руках українську бандуру. Ми знімали у Запорізькому військовому госпіталі, що був відновлений усіма українцями у 2014-2015 роках, у пансіонаті на Великому Лузі. Всі герої, яких Ви побачите – це учасники військових дій і люди, які їм допомагають.

 

Цікаво, що я – учасник багатьох фестивалів, а в цьому випадку я – співавтор фільмів. Мій співавтор – інформаційний журналіст, рок – музикант, поет, письменник, лідер групи "Декаданс" Валентин Терлецький. Він вперше доторкнувся до кінодокументалістики, він відкрив для себе нові горизонти.

 

Що ж стосується фестивалю, то дуже добре, що з'явилося "Молоде кіно". Дуже багато діячів мистецтва кажуть, що "давайте дорогу молодим!" Але все це на рівні розмов. А ось наше дійство "Запорізька синерама" доводить на практиці , що насправді реально сьогодні можна дати дорогу молодим.

Кіномитці висловили захоплення краєвидами Хортиці і визнали, що вона залишається прекрасним натурним майданчиком для зйомок історичних і духовних фільмів.

Поездкой на теплоходе вокруг Хортицы с неформальным общением под живую музыку джаз-квартета"Президент" завершился сегодня 18-й фестиваль отечественного кино "Запорожская синерама" для его участников, организаторов и членов жюри.
 

А перед водной прогулкой, в киноконцертном зале имени Довженко, где проходил фестиваль, объявили победителей в различных номинациях конкурса "Молодое кино", состоявшегося в рамках "Запорожской синерамы". 
 

Обладателем главной награды – Гран-при, а также призом зрительских симпатий стал режиссер Руслан Ганущак из Ивано-Франковска. Бесспорную победу ему принес фильм "Брат за брата" - о том, как грузины воюют за Украину в зоне АТО.
 

К слову, Руслану повезло станцевать на теплоходе с главной звездой кинофестиваля и председателем жюри "Молодого кино", нашей землячкой Натальей Сумской. Известную актрису так вдохновила атмосфера и игра квартета под руководством президента Запорожского джаз-клуба Владимира Гитина, что она начала подпевать песне "Sunny"(известной, прежде всего, в исполнении "Boney M."), а потом и вовсе станцевала под эту музыку с Русланом Ганущаком. 
 

Еще один танец, под мелодию "In The Summertime", очаровательная Наталья Сумская подарила запорожскому музыканту Виталию Фесенко. После чего Наталья Вячеславовна попросила квартет "Президент" исполнить что-нибудь украинское. Но так как в их классическом джазовом репертуаре ничего подобного не было, то сыграли национальную американскую музыку - заводное кантри, под которую Наталья Сумская и Руслан Ганущак начали танцевать что-то закарпатское.
 

После прогулки по Днепру сделали групповое фото на память. 
 

А затем директор департамента культуры и туризма Запорожского городского совета Игорь Гармаш подвез Наталью Сумскую на необычном арт-автомобиле ход-роде. 
 

…Отметим, что бессменным организатором кинофестиваля "Запорожская синерама" является директор ККЗ имени Довженко Людмила Зеленюк.
 

"Индустриалка" также писала, что зрители кинофестиваля "Запорожская синерама"первыми в стране увидели, как живут герои Параджанова в наше время.

Автор и фото: Олейник Светлана

Оригинал новости

Документальна стрічка "Брат за брата" (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ) отримала головну нагороду кінофестивалю "Запорізька сінерама"-2016: статуетку "Золотий козак" і премію 10 000 грн, а також – Приз глядацьких симпатій і перемогла у номінації "Краще музичне оформлення" (композитор Юрій Меветера).

Фільм розповідає про військові події на Донбасі, про батальйон "Азов" і його бійця Георгія Джанелідзе за позивним "Сатана", який трагічно загинув під селищем Широкіно у 2015 році. Георгій за походженням грузин, пішов добровольцем у зону АТО і воював за незалежність і територіальну цілісність України.

Його вже мертве тіло було заміноване бойовиками ДНР...

"Сама назва "Брат за брата" говорить про те, що брат християнин із Грузії поклав своє життя за нашу Україну, за нас – братів і нашу свободу", – прокоментував автор і режисер Руслан Ганущак.

Фільм зараз представлений одразу на 3-х кінофестивалях в Україні. Автор має надію, що цей фільм побачить широке коло кіно – і телеглядачів.

У 2016 році вперше кращому фільму VII Всеукраїнського кінофестивалю “Молоде кіно” у рамках XVIII фестивалю “Запорізька сінерама” надана грошова премія 10 000 грн - за підтримки організаторів "Запорізької сінерами": Запорізької міської адміністрації, Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, кіноконцертного залу ім. О. Довженка і мецената ГРК "SanRise Park" м. Запоріжжя.

Підготувала Олена Гулая

Фото Олександр Прилепа

У суботу, 10 вересня 2016 року, у День українського кіно, у День народження О. Довженка відбулося урочисте закриття XVIII кінофестивалю вітчизняного кіно "Запорізька сінерама", у рамках якого пройшов VII Всеукраїнський кінофестиваль-конкурс “Молоде кіно”.

Нагадаємо, у 2016 році на конкурс "Молоде кіно" надійшло більше 50-ти робіт режисерів із різних областей України та навіть із Нью-Джерсі (США). Згідно Положення кінофестивалю, до участі приймалися ігрові короткометражні фільми, документальні, науково-популярні, відео кліпи, соціальні ролики, духовне кіно, зняте не раніше 2015 року з хронометражем до 20 хвилин.

Головою журі цього року стала почесна гостя кінофестивалю - Народна артистка України Наталія Сумська, у складі журі були Ігор Гармаш – директор Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради, Віктор Гончаров – Заслужений артист України, Віктор Попов – режисер Запорізького обласного академічного музично-драматичного театру ім. В. Г. Магара, Сергій Андрієнко – кіно та телережисер.

Також глядач мав змогу оцінити фільми "Молодого кіно" під час їхніх показів вночі 9-10 вересня 2016 року у фойє кінотеатру імені Олександра Довженка м. Запоріжжя.

10 вересня, у день закриття "Запорізької сінерами", були оголошені переможці і також митці провели акцію на підтримку ув'язненого у Росії режисера і письменника Олега Сенцова.

Закриття завершилося дружнім відпочинком на катері під час прогулянки Дніпром, також раніше для учасників кінофеста було організовано екскурсію на острів Хортиця.

Автори фільмів одностайно підкреслили важливість існування і збереження, а також сталого розвитку кінофестивалю "Запорізька сінерама" для всієї України та її культурного простору, адже молоді вітчизняні митці мають змогу на цьому кіномайданчику презентувати свої перші роботи абсолютно безкоштовно. І також глядач дивиться їх безплатно. Також для зміцнення держави кіно - це, безумовно, інформаційне та ідеологічне підгрунтя. Сьогодні в Україні люди потребують більше позитиву як на теле-, так і на кіноекранах. Є певні позитивні думки щодо підтримки молодих талантів у меценатів і державників, у представників місцевого самоврядування, є багато слушних практичних пропозицій щодо змін у законодавчій сфері навколо кіно та культури і цілому. "Все це потребує аналізу і згуртованих громадянських дій на користь Батьківщини та її культурного розвитку", - говорять митці.

Поважне журі відзначило, що запорізький фестиваль активно розвивається і мистецький рівень фільмів щороку підвищується.

Головними подіями "Запорізької сінерами-2016" стали покази альманаха документальних фільмів "Український експеримент" (реж. Ілля Гладштейн), життєвої документальної драми "Жива ватра" (реж. Остап Костюк), документалки про події на майдані "Зима у вогні" (реж. Євген Афінеєвський), а також - ніч показів "Молодого кіно".

Окремим подарунком для глядачів став перегляд стрічки "Білий птах із чорною ознакою" (реж. Ю. Іллєнко, 1970), який відбувся на широкому екрані символічно до ювілеїв майстрів українського кіно Ю. Іллєнка, Б. Ступки, І. Миколайчука.

Також впродовж 7-10 вересня відбулися прес-конференції митців і творчі зустрічі з глядачами, записи телепередач, цікаві дискусії.

У 2016 році вперше кращому фільму VII Всеукраїнського кінофестивалю “Молоде кіно” у рамках XVIII фестивалю “Запорізька сінерама” "Брат за брата" (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ, Україна) надана грошова премія 10 000 грн - за підтримки організаторів "Запорізької сінерами": Запорізької міської адміністрації, Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, кіноконцертного залу ім. О. Довженка і мецената ГРК "SanRise Park" м. Запоріжжя.

Серед переможців є чимало запоріжців. У номінаціях: "Кращий патріотичний фільм" - "Жити наново" (автор Валентин Терлецький і режисер Світлана Кочкарьова, м. Запоріжжя) про козацьку медицину для воїна АТО, "Кращий музичний відеокліп" - "Я натискаю кнопку" (реж. Владислав Мартинов, м. Запоріжжя), "Кращий фільм, знятий дітьми" - "Козацькі канікули" (режисери Данило Учкін та Максим Коновалов, м. Запоріжжя). "Кращий сценарій" - "Той, хто навчив нас літати" (сценаристи Каріна Оринянська, Володимир Власенко, м. Запоріжжя), "Кращі візуальні ефекти" - "Робот R32" (режисер Володимир Власенко, м. Запоріжжя). Нагороду за "Кращу чоловічу роль" отримав Заслужений артист України Віктор Гончаров, мешканець Запоріжжя, за роль у фільмі "Той, хто навчив нас літати" (сценаристи Каріна Оринянська, Володимир Власенко, м. Запоріжжя). Серед переможців також фільми із Кропивницького (Кіровограда), Києва, Херсона, с. Глеваха Київської області, Харкова, м. Тячів.

Почесними гостями цьогорічного кінофестивалю стали Народна артистка України Наталія Сумьска, голова НСКУ, кінокритик Сергій Тримбач, режисери Остап Костюк, Ілля Гладштейн, співавтори "Зима у вогні" Ліна Клебанова та Едуард Курганський.

Організатори кінофестивалю "Запорізька сінерама" - Запорізька міська адміністрація, Департамент культури та туризму Запорізької міської ради, кіноконцертний зал імені О. Довженка м. Запоріжжя.

Меценат кінофестивалю "Запорізька сінерама"-2016 – готельно-ресторанний комплекс "Санрайз парк" м. Запоріжжя http://sunrisepark.com.ua/

Автори мають надію, що їхні фільми не запиляться на полицях, а будуть показані Open Air (просто неба) по Україні для усіх бажаючих, також по телебаченню, в інтернеті і в кінотеатрах.

Вперше завдяки спільним діям організаторів і професійних журналістів на сайті кіноконцертного залу імені Олександра Довженка м. Запоріжжя у розділі Новини започаткований Кінощоденник - оперативні новини і поглиблені матеріали щодня впродовж діяльності кінофеста.

Список переможців.

Підготувала Олена Гулая

НОМІНАЦІЇ:

Кращий ігровий фільм

"Сни Едіпа" (режисер Олена Єфименко, м. Київ)

Кращий документальний фільм

"Шість поверхів" (режисер Олександр Навроцький, м. Київ)

Кращий патріотичний фільм

"Жити наново" (автор - Валентин Терлецький, режисер Світлана Кочкарьова м. Запоріжжя)

Кращий науково-популярний фільм

"Не звірі ми" (режисер Андрій П'ятницький, м. Київ)

Кращий соціальний ролик

"Обійняти дерево" (режисер Сергій Яценко, м. Київ)

Краще духовне кіно

"Інтермеццо" (режисер Олександр Коваль, м. Глеваха Київської області)

Кращий музичний відеокліп

"Я натискаю кнопку" (реж. Владислав Мартинов, м. Запоріжжя)

Кращий анімаційний фільм

"Велопортрети" (режисер Олександр Даниленко, м. Нью-Джерсі, США)

Кращий фільм, знятий дітьми

"Козацькі канікули" (режисери Данило Учкін та Максим Коновалов, м. Запоріжжя)

Кращий фільм, знятий дітьми

"Если любишь любить" (режисер Валентина Силіна, м. Кропивницький)

Краща режисерська робота

"Слони" (режисер Заур Джафаров, м. Київ)

Кращий сценарій

"Той, хто навчив нас літати" (сценаристи Каріна Оринянська, Володимир Власенко, м. Запоріжжя)

Краща операторська робота

"Шість поверхів" (оператор Олександр Навроцький, м. Київ)

Краще музичне оформлення

"Брат за брата" (композитор Юрій Меветера, режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ)

Кращі візуальні ефекти

"Робот R32" (режисер Володимир Власенко, м. Запоріжжя)

Кращий монтаж

"Безумний" (монтажер Олександр Парфьонов, м. Київ)

Краща героїня

"Зенитчиця" (режисер Олександр Єлагін, м. Херсон)

Краща героїня

"Її хліб насущний" (режисер В'ячеслав Бігун, м. Тячів)

Краща чоловіча роль

Заслужений артист України Віктор Гончаров за роль у фільмі "Той, хто навчив нас літати" (сценаристи Каріна Оринянська, Володимир Власенко, м. Запоріжжя)

Краща дитяча роль

Олена Стреляная у фільмі "Для тебе" (м. Харків)

Краща дитяча роль

Влада Терещенко у фільмі "Если любишь любить" (м. Кропивницький)

Краща дитяча роль

Меланія Чельцова у фільмі "Друг в беде не бросит" (м.Харків)

Приз глядацьких симпатій

"Брат за брата" (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ)

Гран-прі кінофестивалю "Запорізьк сінерама"-2016

"Брат за брата" (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ)

Вітаємо усіх із завершенням творчої роботи на фестивалі! Детальні огляди, проблемний аналіз "Молоде кіно в Україні-2016" і ще багато цікавого читайте скоро у розділі Новини на Кінощоденнику "Запорізької сінерами".

Підготувала Олена Гулая

Сегодня, 10 сентября, День украинского кино – праздник всех причастных к созданию отечественного кинематографа, а также его преданных ценителей. День установлен согласно Указу президента от 12 января 1996 и ежегодно отмечается во вторую субботу сентября. В этом году так вышло, что праздник совпадает с днем рождения одного из основателей украинского кино, классика мирового кинематографа Александра Довженко, пишет Укринформ.

Украинский кинематограф берет начало еще с конца ХІХ века, когда в 1893 году механик Одесского университета Иосиф Тимченко на три месяца ранее Эдисона и больше чем за год ранее братьев Люмьеров сконструировал киносъемочный и кинопроекционный аппараты. Несколько лет спустя, в Харькове Альфред Федецкий снял несколько короткометражных картин и 2 декабря 1896 года в помещении Харьковского оперного театра (теперь областная филармония) провел первый в Украине публичный киносеанс. В период изобретения кино считалось аттракционом, "подвижной фотографией"; оно много заимствовало из литературы и театра.

В Украине игровые ленты появились в 1907 году, с 1909 начали выпускать комедии, драмы, водевили из репертуара и в исполнении актеров украинских театров: "Шельменко-денщик", "Москаль-чародей", "Ночь перед Рождеством". Существовали небольшие студии в Екатеринославе (Днипро), Одессе, Киеве. Потом были по-настоящему "революционные" для украинского кино 20-ые годы ХХ века, когда появились фильмы Довженко "Звенигора"(1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930).

С появлением звука украинский кинематограф получил новое дыхание. В 30-х годах Иван Кавалеридзе снимает "Колиивщину" (1933), "Прометея" (1935), "Наталку Полтавку" (1936), "Запорожца за Дунаем" (1937). По завершению войны, несмотря на жесткую цензуру и давление со стороны тоталитарного государства, на экраны кинотеатров выходят фильмы Леонида Осыки, Сергея Параджанова, Киры Муратовой, Юрия Ильенко и других выдающихся украинских кинорежиссеров, где до сих пор немеркнущим светом сияют звезды актерского таланта Ивана Миколайчука и Леонида Быкова, Ларисы Кадочниковой и Ады Роговцевой, Богдана Ступки и Константина Степанкова.

Новый украинский кинематограф, преодолевая с одной стороны хроническое безденежье, а с другой засилие, прежде всего, российской кинопродукции, время от времени, все же радует кинозрителя качественными кинолентами: стоит вспомнить хотя бы фильмы Сергея Лозницы, Мирослава Слабошпицкого, Марины Вроды, Олеся Санина, Михаила Ильенко.

В день украинского кино помним также о том, что в путинской неволе находится украинский кинорежиссер Олег Сенцов. Тот, чье место на съемочной площадке рядом с камерой, – находится за решеткой. Надеемся, что рано или поздно он вернется на родину, и мы еще увидим его лучший фильм.

Ранее сообщалось, что в проекте бюджета на 2016-й год предусмотрено увеличение финансирования отечественной киноотрасли на 100 млн гривен.

"Согласно проекту бюджета, украинское кино дополнительно получит плюс 100 млн. к нынешней цифры. В целом это будет уже порядка 260-270 млн. гривен на финансирование кинопроцесса", – подчеркнул министр культуры.

Оригинал новости.

Сегодня в большом зале киноконцертного зала имени Довженко собрались сотни запорожцев и гостей города, любителей украинского кино. Здесь состоялось торжественное открытие XVIII фестиваля отечественного кино «Запорожская синерама».

- Сегодня очень важно сохранить и приумножить украинское кино, молодое украинское кино. Наш фестиваль «Запорожская синерама» выполняет эту задачу. В этот раз в рамках фестиваля уже в восьмой раз подряд пройдёт конкурс «Молодое кино», - сказал Анатолий Пустоваров.

- Мы приняли решение учредить приз для обладателей гран-при конкурса «Молодое кино», которые получат десять тысяч гривен. Уверен, что такие конкурсы необходимо поддерживать, чтобы украинское кино развивалось, зарождались новые имена и проекты, - сообщил Анатолий Пустоваров.

Оригинал новости.

"Запорожская синерама" пообщалась со спонсором кинофестиваля – Ошаном Адамовичем Беладзе - украинцем ассирийского происхождения, патриотом Украины и нашего города Запорожье.

Организаторы Запорожская городская администрация, Департамент культуры и туризма Запорожского городского совета, киноконцертный зал им. А. Довженко приложили все усилия к тому, чтобы наш запорожский кинофестиваль, которому исполнилось 18 лет, активно развивался.  В 2016 году лучший фильм конкурса Молодое кино – «Брат за брата» (реж. Руслан Ганущак) получил гран-при 10 000 грн. Также поддержал кинофестиваль меценат – ресторанно-гостиничный комплекс «SunRise Park» г. Запорожье, в лице директора Беладзе Ошана Адамовича. Спасибо за поддержку кинофестиваля "Запорожская синерама"-2016!

– На сегодняшний момент мной затрачено много денежных средств и усилий в развитие этого проекта. Я из тех людей, которые делают все возможное для развития и процветания культурно-массовых мероприятий нашего города Запорожья.

Насколько важен кинофестиваль "Запорожская синерама" для культурного облика города Запорожья? Насколько важно сообща запорожцам и всем украинцам поддержать молодые таланты? 

– Безусловно, данный кинофестиваль очень важен для культурного облика нашего города. Хотелось бы чтобы в дальнейшем как можно чаще проходили такие мероприятия. Наш город – исторически-культурный центр, город казацко-боевой славы. И очень важно, чтобы нынешняя молодежь воспитывалась в культурном центре, чтила традиции украинского казачества. А наша задача-поддерживать и развивать это направление. Я – украинец ассирийского происхождения. Родился в Запорожье, учился, работаю и при возможности стараюсь помогать нашему городу.

Есть мнение, что если бы украинское кино и телевидение было бы вовремя доступно в Крыму и на Донбассе и жизнь в стране экономически была бы лучше, то Украина бы не имела проблемы сепарации людей и территорий как есть сегодня. А что Вы думаете по этому поводу?

– Конечно же, украинское телевидение и фильмы поднимают дух патриотизма к родной земле и языку, но не все в наших силах. Кинематограф – без границ. Это одно из творческих направлений, которое объединяет все народы. Когда человек смотрит фильм, он не обращает внимания на то, кто снимал этот фильм. Главное – сюжет кино. Если бы у нас было больше позитива, то проблемы сепаратизма отпали бы сами по себе.

Хлеба и зрелищ... Во время Великой депрессии в США снимали фильмы с т.н. "добрым концом", в СССР также это было во время ВОВ. Как Вы думаете, не пора ли украинским режиссерам переформатировать свой взгляд от "страшне, сумне та невеселе" на что-то "доброе, светлое, вечное"? То есть зрители сами так говорят, что хотят видеть какой-то реальный выход из своей тяжелой жизни хотя бы в кино. Нет ли сейчас на тв и в кино нагнетания тяжелой и беспросветной жизни украинцев?

– Сегодня на нашем телевидении с утра до вечера – одни негативные политические передачи. А кино дает возможность отвлечься от всего плохого, что происходит в нашей стране и добавляет позитив в сердца украинского народа. Хотелось бы пожелать нашим кинематографистам побольше снимать позитивных фильмов, а нашим телекомпаниям - позитивных передач. Ведь столько прекрасного в нашей жизни, которой можно довольствоваться.

Что, по Вашему мнению, нужно сделать, чтобы молодые талантливые люди смогли реализоваться в Украине, а не искать реализацию за границей? Есть ли у Вас какие-то идеи?

– Эти вопросы нужно решать на уровне Президента и Верховной Рады. Именно от них зависит поддержка молодых талантов в культурной отрасли, а это все связано с экономикой нашей страны. Большинство средств уходит на безопасность нашего государства. На сегодняшний день в связи с принятием закона «О децентрализации» перераспределение бюджета для города Запорожья дало возможность чаще проводить такие мероприятия и кинофестивали. Благодаря поддержке городской власти реализоваться нашей молодежи со временем станет намного легче. И тогда молодые и талантливые люди смогут реализовать себя у нас, в Украине, а не искать работу за границей.

Какое кино сами смотрите и любите? Какое запомнилось?

– Я отдаю предпочтение историческим фильмам, где отображаются реальные события и факты. Из украинских мне понравился фильм «Тарас Бульба», который был снят у нас на острове Хортица.

Какие есть мысли по поводу дальнейшей поддержки молодых режиссеров и актеров? Продюсирования фильмов? Возможно, есть идея или сюжет фильма? Или "Санрайз парк" может показать "Молодое кино" под открытым небом после завершения "Синерамы"? А сами не хотите сняться в фильме? Например, рассказать о своей судьбе или дать свой сюжет?

– Я со своей стороны готов поддерживать молодых начинающих режиссеров.

Может быть, позже я и решусь сняться в фильме, когда будет больше жизненного опыта и больше разных остросюжетных моментов и впечатлений в моей жизни. И тогда я смогу поделиться с молодым поколением через кинематограф.

И еще один вопрос: Вы за то, чтобы в Украине был принят Закон о меценатстве, поправки в Закон о кинематографии, принята программа на местном уровне (о меценатстве) и экономических дивидендах для меценатов для поддержки кинокультуры в Запорожской области? Какой механизм для меценатов был бы привлекателен и приемлем? Такой опыт мы видим в Европе и в мире в целом...

– Да, считаю, что на сегодняшний день должен быть принят Закон о меценатстве и городские исполнительные органы должны поддерживать бизнесменов и меценатов, которые вносят свой вклад в развитие нашего региона. Предприниматели должны быть заинтересованы в развитии и процветании кинокультуры в Запорожской области. В свою очередь депутатскому корпусу разного уровня можно подумать о принятии льгот для тех предпринимателей, которые вносят свой вклад в развитие процветания культуры нашего края. И мы достигнем самого основного - наш край будет инвестиционно-привлекательным и, таким образом, мы будем прославлять наш Запорожский край.

Как говорится в пословице «Что посеешь, то и пожнёшь». Все в наших руках, ничего не зависит от Киева, и наша городская власть заложила хороший фундамент в развитие  культуры города, организовав такой кинофестиваль. И это касается не только нашего города, а и Украины в целом, пусть наше Запорожье будет примером для других регионов.

И тогда будет слава Запорожскому краю, Слава Украине!

Спасибо! Вам – удачи и процветания!

При публикации ссылка на сайт кинотеатра имени А. Довженко и кинофестиваль "Запорожская синерама" – обязательна. http://www.dovzhenko.zp.ua/news/

Беседовала Елена Гулая, Кинощоденник "Запорожской синерамы"-2016 http://www.dovzhenko.zp.ua/news/

Фото - из личного архива Ошана Адамовича Беладзе

Сайт ГРК "Санрайзпарк" http://sunrisepark.com.ua/

"Запорожская синерама"-2016 http://www.dovzhenko.zp.ua/news/

Гостинично-ресторанный комплекс "SanRise Park" г. Запорожье http://sunrisepark.com.ua

10 вересня о 14.30 у Великій залі кіноконцертного залу імені Олександра Довженка відбудеться урочисте закриття XVIII фестивалю вітчизняного кіно “Запорізька сінерама", у рамках якого пройшов VII Всеукраїнський кінофестиваль “Молоде кіно”.

У програмі закриття: урочисте нагородження переможців конкурсу «Молоде кіно», показ кращих фільмів конкурсної частини фестивалю, брифінг членів журі, спілкування з переможцями.

Вперше Гран-прі кінофестивалю "Запорізька сінерама" – "Золотий козак", грошову премію 10 000 грн отримає кращий фільм "Молодого кіно", усі учасники будуть нагороджені дипломами.

Номінації: кращий ігровий фільм; кращий документальний фільм; кращий патріотичний фільм; кращий науково-популярний фільм; кращий соціальний ролик; краще духовне кіно; кращий музичний відеокліп; кращий анімаційний фільм; кращий фільм, знятий дітьми; краща режисерська робота; кращий сценарій; краща операторська робота; краще музичне оформлення; кращі візуальні ефекти; кращий монтаж; краща жіноча роль; краща роль другого плану; краща чоловіча роль; краща дитяча роль; приз глядацьких симпатій.

Цього року 56 робіт (ігрові короткометражні фільми, документальні, науково-популярні, відео кліпи, соціальні ролики, духовне кіно до 20 хвилин, не раніше 2015 року) представили майстри із різних куточків України, у тому числі – і із Запоріжжя.

На "Сінераму" завітали творчі групи із Києва, Харкова, Херсона, Бердичіва, Кропивницького та Івано-Франківська, Запоріжжя.

Почесна гостя кінофестивалю: Народна артистка України Наталія Сумська, голова журі "Запорізької сінерами"-2016.

У складі журі: Ігор Гармаш – директор Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради, Віктор Гончаров – Заслужений артист України, Віктор Попов – режисер Запорізького обласного академічного музично-драматичного театру ім. В. Г. Магара, Сергій Андрієнко – кіно та телережисер.

Організатори: Запорізька міська адміністрація, Департамент культури та туризму Запорізької міської ради, кіноконцертний зал імені О. Довженка м. Запоріжжя

Меценат кінофестивалю "Запорізька сінерама"-2016 – готельно-ресторанний комплекс "Санрайз парк" м. Запоріжжя http://sunrisepark.com.ua/

Також 10 вересня о 16.00 на катері відбудеться екскурсія для учасників «Молодого кіно» Дніпром (вхід лише для учасників).

ЧИТАЙТЕ: Положення і програма "Запорізької сінерами"-2016

Очікуйте оглядові матеріали про "Сінераму" ще впродовж кількох днів тут, у Кінощоденнику.

Підготувала Олена Гулая

Фото: Олександр Прилепа

У рамках XVIII фестивалю вітчизняного кіно “ЗАПОРІЗЬКА СІНЕРАМА” традиційно пройшов вже VII Всеукраїнський кінофестиваль  “Молоде  кіно”. Цього року 56 робіт (ігрові короткометражні фільми, документальні, науково-популярні, відео кліпи, соціальні ролики, духовне кіно до 20 хвилин, не раніше 2015 року) представили майстри із різних куточків України, у тому числі – і із Запоріжжя.

На "Сінераму" завітали творчі групи із Києва, Харкова, Херсона, Бердичіва, Кропивницького та Івано-Франківська.

Оцінювали конкурсні "молоді" стрічки голова журі: Наталя Сумська – Народна артистка України і члени журі: Ігор Гармаш – директор Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради, Віктор Гончаров – Заслужений артист України, Віктор Попов – режисер Запорізького обласного академічного музично-драматичного театру ім. В. Г. Магара, Сергій Андрієнко – кіно та телережисер.

Читайте цікаві матеріали про "Сінераму" ще кілька днів тут, на Кінощоденнику.

Фото: Олександр Прилепа

У місті Запоріжжя документальний фільм "Зима у вогні" про події на Майдані представили Ліна Клебанова та Едуард Курганський. Після прес-конференції та показу повної версії вони поспілкувалися з глядачами у фойє.

«Зима в огне», повна назва фільму – «Зима в огне: Борьба Украины за свободу» – документальний фільм спільного виробництва США, Великої Британії та України. Офіційна прем'єра фільму відбулася 9 жовтня 2015 року на платформі Netflix. Премія «Оскар» за кращий документальний повнометражний фільм. Режисер: Євген Афінеєвський, композитор: Jasha Klebе, продюсери: Євген Афінеєвський, Ден Толмор.

"ЗАПОРІЗЬКА СІНЕРАМА"-2016: 9 вересня – "Український експеримент", повна версія "Зима у вогні" і кіноніч "Молоде кіно"

Фото: Олесандр Прилепа

Самой ожидаемой зрителями гостьей 18-го фестиваля отечественного кино "Запорожская синерама", который открылся в киноконцертном зале имени Довженко, судя по реакции зрителей, стала наша землячка, известная актриса Наталья Сумская. В свою очередь актриса призналась, что рада побывать в родном городе, где окончила 44-ю школу и провела несколько счастливых лет юности.

К слову, Наталья Вячеславовна – не просто гостья, а еще и председатель фестиваля молодых режиссеров "Молодое кино", который проходит в рамках "Запорожской синерамы".

– Я відразу погодилась на запрошення організаторів. По-перше, це — рідне місто, місто юності, і ще раз зустрітися з цим відчуттям дуже хотілося, як і безпосередньо попрацювати за фахом. Якщо кличуть сюди, я побіжу навіть за потягом, аби в Запоріжжя! – улыбается Наталья Сумская. – Цей фестиваль, як і будь-який, цінний виявленням талантів. Адже народжуються діти, всім треба десь себе виявити, показати, як киномитця, зокрема тут. І це заслуга організаторів. 

(Напомним, что бессменным организатором "Запорожской синерамы" является директор ККЗ имени Довженко Людмила Зеленюк).

Наталья Сумская получила большой красивый букет от заместителя мэра Запорожья Анатолия Пустоварова, который открывал фестиваль.

–То, что присутствует Наталья Сумская, подчеркивает, что у нас серьезный фестиваль высокого уровня, - считает Анатолий Иванович.

– "Запорожская синерама" – уникальное событие в культурной жизни не только Запорожья, но и Украины, - с гордостью отмечает Анатолий Пустоваров. – Ведь сейчас в нашей стране проводится не так много кинофестивалей. "Запорожская синерама" проходит уже в восемнадцатый раз подряд и оставила заметный след в истории украинского кино. Только в этом году здесь будет представлено более пятидесяти фильмов.

Сегодня, в наше сложное время, очень важно сохранить и развивать украинское кино. Уверен, что наш фестиваль выполняет эту задачу. Важной частью фестиваля стал конкурс молодых кинематографистов "Молодое кино", который проходит восьмой год подряд.

Поэтому городская власть, которая с радостью поддерживает это мероприятие, в этом году решила учредить приз для обладателя Гран-при конкурса "Молодое кино" в размере 10 тыс. грн. (впервые за историю фестиваля. – С. О.). Уверен, что такие конкурсы необходимо поддерживать, чтобы украинское кино развивалось, зарождались новые имена и проекты. Мы ставим себе цель на следующий год развивать фестиваль, привносить что-то новое.

…В день открытия фестиваля зрителям также показали фильм "Белая птица с черной отметиной", объединивший трех культовых личностей – режиссера Юрия Ильенко (80 лет со дня рождения) и актеров Богдана Ступку и Ивана Миколайчука (75 лет со дня рождения). 

Об истории фильма, вышедшего в 1971 году, запорожцам напомнил еще один именитый гость, известный киевский кинокритик Сергей Трымбач. По его словам, кинолента, наполненная драматизмом, показывает раскол Украины, что перекликается с сегодняшними реалиями. События фильма происходят с 1937 по 1947 год в Буковине. Один из братьев, которого сыграл Иван Миколайчук, стал коммунистом, а второй – это дебютная роль в кино Богдана Ступки – пошел в ОУН...

Фильм, который показали на съезде компартии Украины, обвинили в национализме. Чтобы защитить его от нападок,"Белую птицу…" отправили на Московский кинофестиваль.

Мені розказували, що була 10-хвилинна овація московської публіки, - говорит Сергей Тримбач. – Навряд чи сьогоднішня московська публіка влаштувала овації українському фільму, але тоді бул и інші часи. Хоча… Два роки тому я виступав на закритті Московського фестивалю, отримував приз за українську картину. І я заговорив про Олега Сенцова. На що московська публіка влаштувала овації. Це була реакція росіян, москвичів, які залишаються здоровими нормальними людьми. В Росії, слава Богу, такі ще не перевелися… В 1971 році фільм отримав один з трьох головних призів. Але влада змінилась і фільм надовго, до часів перебудови, був покладений на полку.

…После просмотра Наталья Сумская и Сергей Трымбач общались со зрителям. 

Кстати
На фестивале проводят акцию в поддержку режиссера Олега Сенцова – в фойе ККЗ имени Довженко проходит сбор подписей.

Мнение зрительницы
Кроме букета от городских властей, Наталья Сумская получила на открытии фестиваля шикарные астры от одной из зрительниц, которая растроганно обнимала актрису.

– Мне так хотелось увидеть Наталью Сумскую и подарить ей букет! - призналась "Индустриалке" пенсионерка Мария Бондаренко. – Уважаю и очень люблю сестер Сумских, хотя лично с ними не знакома. 

Я очень довольна фестивалем! Спасибо нашему мэру Владимиру Буряку, что поддерживает такие мероприятия, что нас сюда пригласили. Спасибо директору киноконцертного зала имени Довженко за организацию фестиваля.

Не пропустите!
Афиша "Запорожской синерамы"

• Показ документального фильма "Зима в огне", встреча с творческой группой – 9 сентября в 18:00.
• Открытый показ конкурсных работ фестиваля "Молодое кино" (зрители смогут проголосовать за понравившийся фильм) - 9 сентября в 22.00 (продлится всю ночь, ориентировочно до 7:30).

Как сообщила директор ККЗ зала имени Довженко Людмила Зеленюк, на фестиваль "Молодое кино" подали 51 заявку из разных городом Украины. Но зрители увидят меньшее количество фильмов, так как часть авторов предоставили несколько кинолент – на конкурс выбрали по одной лучшей работе.

• Закрытие "Запорожской синерамы", награждение победителей фестиваля "Молодое кино" и показ лучших фильмов - 10 сентября в 14.30. 

Вход свободный.

Телефон ККЗ имени Довженко: 233-35-28.

Фото Александра Прилепы

Оригинал статьи.

   1 2 3 4 5 6 7 8 9 ...